Замовкни людино, Господь говорить... Осудження.
Слухай людино, Господь говорить... Виправдання.
Радій людино, Господь говорить... Прославлення.
Стратегія апостола Павла та мотив написання Листа.
Перебуваючи в Коринті, мабуть між 54 і 58 роками, Павло продиктував лист римській церкві, якому судилося стати, згідно з словами Златоуста, «духовною трубою» протягом християнської ери. До цього апостол вже охопив проповіддю Євангелії східну частину Римської Імперії і мав намір розповсюдити її далі, на захід, плануючи піти в Іспанію (15:24). У свому місіонерському служінні Павло керувався словами Христа: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Д.Ап. 1:8). Павло, як і всі апостоли, вірив, що Ісус Христос повернеться у славі ще при їхньому житті і з огляду на це спішив звістити Його Євангелію всім. Він рухався з сходу на захід, і так як в Італії церкви вже були, то бажав іти в Іспанію, яка вважалась в той час останнім краєм землі, для свідоцтва там про Господа і виконання Його повеління. В цьому значенні Лист Римлянам був частиною місіонерського плану серед поган, в якому він виклав Євангелію Ісуса Христа римській церкві (15:29). З благословіння антиохійської церкви Павло починав три місійні подорожі і звітом перед нєю їх закінчував (див. Д.Ап 13:3; 14:26–27; 15:3,40; 18:22–23). Тепер, коли він планує піти в Іспанію, йому потрібна здорова церква в західній частині імперії, яка буде помагати в цьому служіння в тій стороні. І такою виявилась римська церква, ось тому апостол наперед посвячує її в свої місіонерські плани.
Переумови написання Листа Римлянам і його ціль.
По сути, відповідь на це питання опреділяє сам розгляд змісту Листа в цілому. З цього приводу було висказано декілька предположень, але в силу часового віддалення і часткового знання обставин ми не взмозі дати повну і вичерпну відповідь. Запропонований ниже підхід оснований на вже висказаних думках, які складаються з урахуванням аналізу Листів апостола, Книги Дій Апостолів та відомої нам історичної інформації.
Подібно пророку Йоні, Павло був призваний Господом для особливого служіння – проповідувати Євангелію серед поган (Д.Ап. 9:15; 22:21). Він називає себе апостолом та учителем язичників (1 Тим. 2:7; 2 Тим. 1:11). З однієї сторони, Павло був першопрохідником в цій сфері, тому що один з перших почав систематично проповідувати Христа поганам, про що говорить в Листі Римлянам також (11:13, 15:16). З іншої сторони, і до нього багато-хто з юдеїв пропагували Закон Мойсея та юдаїзм серед поган. Проповідуючи розіп’ятого і воскреслого Месію язичникам, Павла не завжди правильно розуміли юдеї, як християни, так і не християни. Самий більший резонанс серед юдеїв, викликаний проповіддю апостола поган, виникав у сфері розуміння та виконання Закону. Він розглядав Закон як постмісіанський, вже виконаний в Месії Ісусі, тоді як більшість юдеїв сприймали його як домісіанський.
З того часу, як християнство вийшло за географічні межи Юдеї, Галилеї та Самарії, почавши швидко розповсюджуватися серед язичників, виникло закономірне питання у юдеїв-християн: що і як повинні робити погани, які увірували в Месію? В юдаїзмі була вже сформована система приєднання їх до громади ізраїльского народу. Переважна більшість юдеїв-християн вважали, що язичників потрібно приймати в церкву таким самим чином. Адже її зародження було в лоні Ізраїля, який володів усіма обітницями і Законом, який став свідком смерті, воскресіння Месії та вилиття Святого Духа, є природнім середовищем для євреїв того часу. Існування Храму з жертвоприношеннями також мали великий вплив. Тому в ранній церкві, в яку входила велика кількість євреїв, дуже бурхливо обговорювалось місце і роль поган в церкві. Достатньо згадати гостроту переживаль Павла в Листі Галатам та причину єрусалимського собору, щоб зрозуміти, як напружено проходила дискусія про язичників серед юдеїв-християн.
Проповідуючи поганам Христа, апостол багато разів зустрічався з юдеями, християнами і нехристиянами, з якими оговорював питання поган та їх відношення до Месії і Закону. Лист Римлянам є розширеною відповіддю апостола на подібні питання, як з сторони юдеїв, так і з сторони язичників, де він в полемічній формі, яка часто переходить в дискусію з умовним опонентом, представляє головну тему – Євангелія Бога. Слід відмітити, що Лист читався перед церквою (аудиторією), яка складалась з євреїв та язичників, але в основному апостол звертається до поган, використовуючи другу особу, «ви» (11:13), тоді як юдеїв іменує третьою особою, «вони» (10:2).
Знаходячись в Коринті, Павло стояв як би на роздоріжжі: іти на захід з проповіддю до поган в Іспанію, чи на схід з грошми до бідних християн в Юдеї? Він вирішив це так: перше юдею, потім геллену. Апостол відправив Лист в Рим на захід, як духовне багатство для поган, а сам пішов в Юдею на схід, щоб послужити своїм братам по плоті, доставивши метеріальне багатство (15:28). Як апостол язичників, він спонукував церкви з поган ділитися метеріальними засобами з бідними в Юдеї, збираючи гроші, а юдеїв заохочував ділитися духовним багатством з язичниками, проповідуючи Месію (15:25-27).
Богословський вклад Листа Римлянам.
Ідеї Павла, викладені в Листі, мають великий вплив на всю історію церкви і продовжують формувати теологію сьогодні. Лист Римлянам знайшов різні примінення в християнстві і їх можна рахувати виправданими в тому значенні, яку роль вони відіграли в церковному доморядництві в той чи інших час. Однак початковий задум Павла у певній мірі відрізняється від богословських напрямків пізніших епох вже тому, що апостол жив у першому столітті і прокладав дорогу поганам в церкву, яка початково складалась в більшості з юдеїв. Завдяки зусилям Павла вони увійшли в церкву і успадкували багатство Ізраїля. Але пізніше, коли погани наповнили церкву, акцент змістився і питання відносно входження в церкву Ізраїля залишається відкритим в більшості випадків. Як показує історія, язичники не змогли адекватно вирішити це питання. Якщо вивчення Листа не служить зближенню одних і других, ми ідемо не в тому напрямку, який вказав апостол.
Зміст Листа можна розділити на три частини: осудження, виправдання-прославлення і вибрання. Протягом Послання апостол проходить через ці теми по сути з одним питанням: що говорить Писання про юдеїв та язичників? Це видно як Павло доволі часто цитує Старий Завіт: 63 цитати из 108 в тринадцяти його Листах, без урахування Листа Євреям (де є 42 цитати). Хід думок апостола розвивається таким чином, показуючи: 1. як язичники не прославили Бога і спотворили Його славу (1:21,23), а юдеї зневажили Бога (2:24); 2. як Бог виправдовує одних і других через Ісуса Христа (3:29-30); 3. та як Бог закликає їх всіх разом в Свою славу (15:7). Підсумовує Павло чотирма цитатами з Старого Завіту про прославлення Бога євреями та поганами разом (15:9-12).
Так Господу було до вподоби, щоб Лист, написаний до римської церкви, став надбанням всіх церков та послужив єднанню юдеїв і погах в одному тілі Христа. Заклик Павла, який знаходиться в кінці Листа, яскраво описує його зусилля в об’єднанні одних і других: «А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам (юдеям і язичникам) бути однодумними між собою за Христом Ісусом,щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці,а для поган щоб славили Бога за милосердя...» (15:5-9). Проблема, яка існувала в першому столітті між юдеями і язичниками, була успішно вирішена апостолом в Листі Римлянам. А щоб він сказав сучасним християнам? Можливо Павло звернувся до розділеного християнства з закликом до об’єднання...
Особливості Листа.
В силу часового розмежування від обставин і подій першого століття, а також переломлювання Листа Римлянам в історичній призмі, він часто читається нами через теологічні та культурні «лінзи». Однак, не дивлячись на всю різноманітність думок і складності розуміння, Лист завжди служив «генератором» нових ідей протягом історії християнства. Достатнього згадати Августина, Мартина Лютера и Карла Барта, які зробили великий вклад в історії за допомогою цього Листа. Так само Бог може вжити його і в майбутньому для відновлення Ізраїля. Адже в Посланні апостол приділяє достатньо місця ролі і долі вибраного народу і його наверненню до Господа.
Стиль, вибраний апостолом для Листа, заслуговує особливого розгляду, тому що від цього залежить тлумачення багатьох його частин. Слід відмітити, що Лист не являється монологом Павла, але в окремих його частинах видно діалог у вигляді полеміки з опонентом. Також потрібно мати на увазі, що Лист читався в церкві в присутності слухачів чи аудиторії. Павло представляє слухачам умовного опонента і дає вожливість почути дискусію з ними, в деяких випадкам звертаючись до аудиторії. Апостол тут виступає в ролі вчителя, а слухачі – учні. Так само як вчителі в античному світі, він використовував метод питання-відповідь для того, щоб учнів чи слухачів підвести до бажаного висновку. Часто вчитель міг формулювати провокативні питання для учнів з ціллю змусити їх дати правильну відповідь. Такий стиль практикувався як в усній, так і письмовій формі. Один з таких різновидів Павло використав у Листі. Приладом цього є діатриба в 2 и 3 розділах (більше про діатрибу читати в коментарі «Діатриба в Листі Римлянам»). Вона була популярною в Римі.
Приклади полеміки апостола з умовним опонентом і його звернення до слухачів можна прослідкувати в різних частинах Листа. В 1:18 – 3:31 Павло звертається до декількох груп людей: до поган в третій особі «вони» (1:18-32); до мораліста-філософа в другій особі «ти» (2:1-16); до юдея-вчителя в другій особі «ти» (2:17 – 3:8); з 3:9 апелює до аудиторії, вживаючи «ми». Розділи 7 і 8 також мають полемічний стиль викладу: 7:1-4 адресовані другій особі множини «ви»; в 7:5-6 переходить до першої особи множини «ми»; в 7:7-25 говорить від першої особи, використовуючи особовий займенник «я»; в 8:2 звертається во другої особі «тебе» (в грецькому тексті «тебе», а в укр. «мене»); а в 8:4 повертається до «ви». Такий діапазон переходів до різних груп свідчить про полемічний характер Листа. Отримувачі чи слухачі Послання апостола були знайомі з цим, тому що кожен день зустрічали на площах столиці вчителів, які проповідували свої ідеї в полемічному і риторичному стилях. Павло знав це і скористався такою формою у Листі. Послання Римлянам було написане для загального читання. І той, хто читав його перед церквою, також був навчений розпізнавати стилі викладу думок в письмовій формі.
