Коментарі

Важливі коментарі до робіт над підрядником

Вступ до Листа Римлянам

Замовкни людино, Господь говорить... Осудження.

Слухай людино, Господь говорить... Виправдання.

Радуйся людино, Господь говорить... Прославлення.

Стратегія апостола Павла та мотив написання Листа.

Перебуваючи в Коринті, мабуть між 54 і 58 роками, Павло продиктував лист римській церкві, якому судилося стати, згідно з словами Златоуста, «духовною трубою» протягом християнської ери. До цього апостол вже охопив проповіддю Євангелії східну частину Римської Імперії і мав намір розповсюдити її далі, на захід, плануючи піти в Іспанію (15:24). У свому місіонерському служінні Павло керувався словами Христа: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Д.Ап. 1:8). Павло, як і всі апостоли, вірив, що Ісус Христос повернеться у славі ще при їхньому житті і з огляду на це спішив звістити Його Євангелію всім. Він рухався з сходу на захід, і так як в Італії церкви вже були, то бажав іти в Іспанію, яка вважалась в той час останнім краєм землі, для свідоцтва там про Господа і виконання Його повеління. В цьому значенні Лист Римлянам був частиною місіонерського плану серед поган, в якому він виклав Євангелію Ісуса Христа римській церкві (15:29). З благословіння антиохійської церкви Павло починав три місійні подорожі і звітом перед нєю їх закінчував (див. Д.Ап 13:3; 14:26–27; 15:3,40; 18:22–23). Тепер, коли він планує піти в Іспанію, йому потрібна здорова церква в західній частині імперії, яка буде помагати в цьому служіння в тій стороні. І такою виявилась римська церква, ось тому апостол наперед посвячує її в свої місіонерські плани.   

Переумови написання Листа Римлянам і його ціль.

По сути, відповідь на це питання опреділяє сам розгляд змісту Листа в цілому. З цього приводу було висказано декілька предположень, але в силу часового віддалення і часткового знання обставин ми не взмозі дати повну і вичерпну відповідь. Запропонований ниже підхід оснований на вже висказаних думках, які складаються з урахуванням аналізу Листів апостола, Книги Дій Апостолів та відомої нам історичної інформації.   

Подібно пророку Йоні, Павло був призваний Господом для особливого служіння – проповідувати Євангелію серед поган (Д.Ап. 9:15; 22:21). Він називає себе апостолом та учителем язичників (1 Тим. 2:7; 2 Тим. 1:11). З однієї сторони, Павло був першопрохідником  в цій сфері, тому що один з перших почав систематично проповідувати Христа поганам, про що говорить в Листі Римлянам також (11:13, 15:16). З іншої сторони, і до нього багато-хто з юдеїв пропагували Закон Мойсея та юдаїзм серед поган. Проповідуючи розіп’ятого і воскреслого Месію язичникам, Павла не завжди правильно розуміли юдеї, як християни, так і не християни. Самий більший резонанс серед юдеїв, викликаний проповіддю апостола поган, виникав у сфері розуміння та виконання Закону. Він розглядав Закон як постмісіанський, вже виконаний в Месії Ісусі, тоді як більшість юдеїв сприймали його як домісіанський.

З того часу, як християнство вийшло за географічні межи Юдеї, Галилеї та Самарії, почавши швидко розповсюджуватися серед язичників, виникло закономірне питання у юдеїв-християн: що і як повинні робити погани, які увірували в Месію? В юдаїзмі була вже сформована система приєднання їх до громади ізраїльского народу. Переважна більшість юдеїв-християн вважали, що язичників потрібно приймати в церкву таким самим чином. Адже її зародження було в лоні Ізраїля, який володів усіма обітницями і Законом, який став свідком смерті, воскресіння Месії та вилиття Святого Духа, є природнім середовищем для євреїв того часу. Існування Храму з жертвоприношеннями також мали великий вплив. Тому в ранній церкві, в яку входила велика кількість євреїв, дуже бурхливо обговорювалось місце і роль поган в церкві. Достатньо згадати гостроту переживаль Павла в Листі Галатам та причину єрусалимського собору, щоб зрозуміти, як напружено проходила дискусія про язичників серед юдеїв-християн.              

Проповідуючи поганам Христа, апостол багато разів зустрічався з юдеями, християнами і нехристиянами, з якими оговорював питання поган та їх відношення до Месії і Закону. Лист Римлянам є розширеною відповіддю апостола на подібні питання, як з сторони юдеїв, так і з сторони язичників, де він в полемічній формі, яка часто переходить в дискусію з умовним опонентом, представляє головну тему – Євангелія Бога. Слід відмітити, що Лист читався перед церквою (аудиторією), яка складалась з євреїв та язичників, але в основному апостол звертається до поган, використовуючи другу особу, «ви» (11:13), тоді як юдеїв іменує третьою особою, «вони» (10:2).    

Знаходячись в Коринті, Павло стояв як би на роздоріжжі: іти на захід з проповіддю до поган в Іспанію, чи на схід з грошми до бідних християн в Юдеї? Він вирішив це так: перше юдею, потім геллену. Апостол відправив Лист в Рим на захід, як духовне багатство для поган, а сам пішов в Юдею на схід, щоб послужити своїм братам по плоті, доставивши метеріальне багатство (15:28). Як апостол язичників, він спонукував церкви з поган ділитися метеріальними засобами з бідними в Юдеї, збираючи гроші, а юдеїв заохочував ділитися духовним багатством з язичниками, проповідуючи Месію (15:25-27).

Богословський вклад Листа Римлянам.

Ідеї Павла, викладені в Листі, мають великий вплив на всю історію церкви і продовжують формувати теологію сьогодні. Лист Римлянам знайшов різні примінення в християнстві і їх можна рахувати виправданими в тому значенні, яку роль вони відіграли в церковному доморядництві в той чи інших час. Однак початковий задум Павла у певній мірі відрізняється від богословських напрямків пізніших епох вже тому, що апостол жив у першому столітті і прокладав дорогу поганам в церкву, яка початково складалась в більшості з юдеїв. Завдяки зусилям Павла вони увійшли в церкву і успадкували багатство Ізраїля. Але пізніше, коли погани наповнили церкву, акцент змістився і питання відносно входження в церкву Ізраїля залишається відкритим в більшості випадків. Як показує історія, язичники не змогли адекватно вирішити це питання. Якщо вивчення Листа не служить зближенню одних і других, ми ідемо не в тому напрямку, який вказав апостол.     

Зміст Листа можна розділити на три частини: осудження, виправдання-прославлення і вибрання. Протягом Послання апостол проходить через ці теми по сути з одним питанням: що говорить Писання про юдеїв та язичників? Це видно як Павло доволі часто цитує Старий Завіт: 63 цитати из 108 в тринадцяти його Листах, без урахування Листа Євреям (де є 42 цитати). Хід думок апостола розвивається таким чином, показуючи: 1. як язичники не прославили Бога і спотворили Його славу (1:21,23), а юдеї зневажили Бога (2:24); 2. як Бог виправдовує одних і других через Ісуса Христа (3:29-30); 3. та як Бог закликає їх всіх разом в Свою славу (15:7). Підсумовує Павло чотирма цитатами з Старого Завіту про прославлення Бога євреями та поганами разом (15:9-12).   

Так Господу було до вподоби, щоб Лист, написаний до римської церкви, став надбанням всіх церков та послужив єднанню юдеїв і погах в одному тілі Христа. Заклик Павла, який знаходиться в кінці Листа, яскраво описує його зусилля в об’єднанні одних і других: «А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам (юдеям і язичникам) бути однодумними між собою за Христом Ісусом,щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці,а для поган щоб славили Бога за милосердя...» (15:5-9). Проблема, яка існувала в першому столітті між юдеями і язичниками, була успішно вирішена апостолом в Листі Римлянам. А щоб він сказав сучасним християнам? Можливо Павло звернувся до розділеного християнства з закликом до об’єднання...    

Особливості Листа.

В силу часового розмежування від обставин і подій першого століття, а також переломлювання Листа Римлянам в історичній призмі, він часто читається нами через теологічні та культурні «лінзи». Однак, не дивлячись на всю різноманітність думок і складності розуміння, Лист завжди служив «генератором» нових ідей протягом історії християнства. Достатнього згадати Августина, Мартина Лютера и Карла Барта, які зробили великий вклад в історії за допомогою цього Листа. Так само Бог може вжити його і в майбутньому для відновлення Ізраїля. Адже в Посланні апостол приділяє достатньо місця ролі і долі вибраного народу і його наверненню до Господа.

Стиль, вибраний апостолом для Листа, заслуговує особливого розгляду, тому що від цього залежить тлумачення багатьох його частин. Слід відмітити, що Лист не являється монологом Павла, але в окремих його частинах видно діалог у вигляді полеміки з опонентом. Також потрібно мати на увазі, що Лист читався в церкві в присутності слухачів чи аудиторії. Павло представляє слухачам умовного опонента і дає вожливість почути дискусію з ними, в деяких випадкам звертаючись до аудиторії. Апостол тут виступає в ролі вчителя, а слухачі – учні. Так само як вчителі в античному світі, він використовував метод питання-відповідь для того, щоб учнів чи слухачів підвести до бажаного висновку. Часто вчитель міг формулювати провокативні питання для учнів з ціллю змусити їх дати правильну відповідь. Такий стиль практикувався як в усній, так і письмовій формі. Один з таких різновидів Павло використав у Листі. Приладом цього є діатриба в 2 и 3 розділах (більше про діатрибу читати в коментарі «Діатриба в Листі Римлянам»). Вона була популярною в Римі. 

Приклади полеміки апостола з умовним опонентом і його звернення до слухачів можна прослідкувати в різних частинах Листа. В 1:18 – 3:31 Павло звертається до декількох груп людей: до поган в третій особі «вони» (1:18-32); до мораліста-філософа в другій особі «ти» (2:1-16); до юдея-вчителя в другій особі «ти» (2:17 – 3:8); з 3:9 апелює до аудиторії, вживаючи «ми». Розділи 7 і 8 також мають полемічний стиль викладу: 7:1-4 адресовані другій особі множини «ви»; в 7:5-6 переходить до першої особи множини «ми»; в 7:7-25 говорить від першої особи, використовуючи особовий займенник «я»; в 8:2 звертається во другої особі «тебе» (в грецькому тексті «тебе», а в укр. «мене»); а в 8:4 повертається до «ви». Такий діапазон переходів до різних груп свідчить про полемічний характер Листа. Отримувачі чи слухачі Послання апостола були знайомі з цим, тому що кожен день зустрічали на площах столиці вчителів, які проповідували свої ідеї в полемічному і риторичному стилях. Павло знав це і скористався такою формою у Листі. Послання Римлянам було написане для загального читання. І той, хто читав його перед церквою, також був навчений розпізнавати стилі викладу думок в письмовій формі. 

Коментарі | Додати Ваш
  • Коментарів не знайдено

Залиште Ваш коментар

0