Вступ до Листа Галатам
Цей Лист рахується першим з написаних (продиктованих) апостолом в кінці сорокових років після Р.Х. Хоча дехто відносить його в п’ядесяті роки. З приводу ранньої чи пізньої дат є багата матеріалу, тому не варто повторюватися, однак рання дата більш ймовірна. На це вказує відсутність посилання на Єрусалимський Собор, про який сказано в Д.Ап. 15. Тобто, Лист був написаний до нього. В іншому разі Павло послався б на рішення собору в Листі, як авторитетну постанову апостолів і Єрусалимської церкви.
Повернувшись з першої місійної подорожі, де Павло і Варнава проповідували Євангелію Ісуса Христа і заснували церкви, вони дізнались про відвідування новостворених церков в Галатії прихильниками юдаїзму. Це були християни, які стверджували, що віруючі в Ісуса Христа повинні дотримуватися обрізання та практикувати виконання Закому, як робилося в юдаїзмі. Тими, хто прийшов до галатів, особливо під сумнів ставився апостольський авторитет Павла, тому що він не був серед апостолів під час земного служіння Христа. В 1 і 2 розділах апостол показує, яким чином Бог покливав його і що Євангелію він прийняв від Самого Господа. Також Павло розказує про його стосунки з апостолами і що вони не заперечують необрізання поган.
Головний аргумент, який обговорюється в Листі (3-6 розділи), стосується Закону та Ісуса Христа. Для опонентів Павла основою вважався Закон, а для апостола – Ісус Христос. Розбіжність розуміння суті та ролі Закону прихильниками юдаїзму і Павлом була в центрі уваги. Перші вважали, що грішником є той, хто не виконує Закон, тому його виконання робить людину праведною перед Богом. Павло ж стверджував протилежне, що грішником є той, хто хоче виконати Закон. Тільки Ісус Христос виконав Закон і тільки Він є Праведником, тому Бог зараховує праведність тим, хто вірить в Його Сина.
Часто можна почути, що тема віри та діл є ключовою в Листі. Протиставлення віри та діл обговорюється апостолом, але знову ж в контексті Закону і Христа. В дискусії про Закон, Павло акцентує більше на вірності Христа, ніж на особистій вірі людини. Людським ділам у виконанні Закону, на які вказували юдаїсти, апостол протиставляє вірність Христа. Це можна чітко прослідкувати в 2:16, де автор Листа двічі повторює фразу «діа/ек пістеос Іесу Хрісту» (через вірність/із вірності Ісуса Христа) і тричі «екс ергон ному» (із діл Закону). Про вірність Христа апостол говорить ще в 2:20 і 3:22. Цитуючи Писання (3:8,10,11,12,13,16), Павло говорить, що Закон вказує на вірніть Христа/Праведника, тоді як юдаїсти не правильно тлумачили Закон і тим самим перекручують Євангелію Ісуса Христа.
Унікальність і універсальність цього Листа полягає в тому, що Бог через апостола Павла дає рішення «формули» праведності. Людині властиво шукати праведності за допомогою виконання Закону Божого, як це робили юдаїсти, чи практикуючи добрі діла/вчинки, виставляючи на перше місце віру в Бога, або роблячи щось в церкві. Будь-що, чим людина хоче чи намагається здобути праведність, не здатне задовільнити стандарт праведності перед Богом. Є тілький один Праведник, Ісус Христос, праведність Якого Бог зараховує людині, коли вона довіряється Йому і визнає себе грішною. Ось в цьому і полягає Євангелія Ісуса Христа, яку проповідував Павло, що Бог оправдує не того, хто щось з себе уявляє, а того, хто визнає себе перед Ним повним банкротом і грішником.
