Коментар на Филим. 2 про домашню церкву
Про домашню церкву в Новому Завіті згадується в Рим. 16:5; 1Кор. 16:19; Кол. 4:15; Филим. 2 і всі вірші знаходяться в Листах Павла. Що мав на увазі апостол, коли вживав цей вираз?
З цього приводу є такі думки, що це домашня/сімейна церква, яка об'єднує родину, або церква, яка збирається в чийомусь домі. Дехто класифікує малу групу, де збираються для вивчення Біблії в когось в дома, як домашню церкву також. Але щоб правильно розуміти слова апостола, потрібно знати в яких умовах розвивалися перші християнські громади в Римській імперії і архитектурні особливості міст римської епохи. Сьогодні, як і на протязі довчого часу, християнські громади мають у своєму користуванні споруди чи будинки, а на початку християнської ери віруючі збиралися в приватних домах чи в когось в квартирі і не мали своєї нерухомої власності.
Приклад церкви, яка збирається в чийомусь домі, є в Д.Ап. 12:12 і 20:7-9. В першому випадку розповідається про апостола Петра після звільнення з в'язниці в Єрусалимі, який прийшов до дому Марії, де зібралися віруючі на молитву. В цьому ж будинку апостоли та інші учні були наповнені Духом Святим на П'ятдесятницю і там же Ісус Христос звершував Пасху з учнями. Дім Марії був приватною будівлею і мав простору кімнату. Тільки заможні люди володіли власними будинками в містах. Попросивши відсвяткувати Пасху в цьому домі, Христос тим самим приготував місце для церкви. Хоча віруючі в Єрусалимі збиралися в інших домах також.
Другий випадок стосується помешкання в Троаді, де зібралася церква для спомину смерті Господа. В часи Римської імперії міста забудовувалися одинаково і більша частина людей в містах проживала в так званих «інсулах», будинках на 3-5 поверхів. На першому поверсі розташовувалися різноманітні комерційні заклади, як магазинчики, їдальні, контори, майстерні тощо. Вищі поверхи були жилими. На другому поверсі проживали більш заможні люди, а третій і вищі поверхи замешкували бідніші люди. Звісно, жила площа квартири другого поверху була більшою, ніж на вищих. Кімната, де проходило зібрання в Троаді, розташовувалась на третьому поверсі і не була просторою.
Кількість людей домашньої церкви часто залежала від розміру кімнати, де вони збиралися, а самих церков в місті могло бути чимало. Незважаючи на невелику чисельність, це була повноцінна церква з пресвітером і дияконом чи дияконами. Домашні церкви сприяли поширенню християнства в умовах, коли домінуючим являлось поганство. Сьогодні домашні церкви існують в мусульманських країнах, де християнство заборонене.
