2-й Лист апостола Павла Тимофію

Більшість дослідників вважають, що Лист був написаний в 66-67 роках після Різдва Христового і він є останнім із написаних (продиктованих) апостолом. Павло, знаходячись у римській в’язниці, чекає судового вироку. На суді його звинувачував Олександр, коваль чи майстер у виробах з міді, з Ефесу (4:14-15). Це, йморівно, той Олексанр, про якого сказано в 1Тим. 1:20, кого апостол віддав сатані, тобто вилучив з церкви, за богохульство. Протистояння.

В 1:15 Павло говорить про тих з Асії, хто покинули його. Також інші присутні при апостолі залишили його без підтримки на суді (4:16). Конкретно Павло пише про Димаса (4:10), який кинув його, хоча певний час супроводжував апостола (Кол. 4:4; Флм. 24). Декого він послав раніше з певними дорученнями (4:12). При ньому тільки Лука (4:11). Тому апостол просить Тимофія прийти швидше і привести Марка (євангелиста) (4:11). Одинокість. 

В камері було холодно і Павло звертається до Тимофія, щоб той приніс шкіряного плаща з Троади, міста, віддаленного сотнями кілометрів від Риму. І це при тому, що в Римі була церква, якій він свого часу написав Листа. Байдужіть. 

Павло ясно говорить про близьку смерть (4:6) і називає її «жертвою вилиття». Це ж слово спендо вживається у Фил. 2:17 в подібному значенні як і тут. Вилиття на жертву звершувалось в особливих випадках, коли заключалися домовленості і робилася посвята богам. Контекст цих двох віршів показує, що жертвою є Христос, а свою смерть Павло посвячує Богу, порівнюючи себе до вилиття. Посвята. 

В 4:7-8 Павло робить підсумок свого життя, порівнюючи себе до бігуна, який з честю добіг до фініша. Лавровий вінок отримувами переможці на змаганнях і апостол, знаходячись у в’язниці, не чекає в розпачі судового вироку від людей як лузер, а як переможець чекає вінця праведності від Господа. Нагорода.